На період дії воєнного стану було внесено зміни в Закон України «Про виконавче провадження» і заборонено примусове виконання виконавчих написів нотаріуса. Сьогодні нотаріус може вчинити виконавчий напис, але стягувачу треба розуміти, що виконати його неможливо, як і розпочати процедуру виконання.

Про це сказала суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак під час науково-практичного вебінару «Виконавчий напис нотаріуса, правове регулювання, судова практика і нотаріальна практика».

Спікерка висвітлила судову практику Верховного Суду щодо виконавчого напису нотаріуса, зазначивши, що це один з ефективних способів захисту прав добросовісних кредиторів.

Насамперед суддя зосередилася на справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 953/510/23 Касаційний цивільний суд у складі ВС зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору щодо розміру заборгованості.

В іншій справі (постанова КЦС ВС від 11 вересня 2024 року у справі  № 372/2174/22) Суд зауважив, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка перевіряється нотаріусом за формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Нотаріус не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача (постанова КЦС ВС від 19 червня 2023 року у справі № 187/1718/20).

Ольга Ступак нагадала про те, що споживач, який звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Такий висновок наведено в постанові КЦС ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21.

Стосовно строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису Велика Палата Верховного Суду підтримала власний правовий висновок щодо строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, визначивши, що норми ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» варто застосовувати разом із нормами ч. 2 ст. 88 цього Закону та ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис (постанова ВП ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17).

У постанові від 17 березня 2021 року у справі  № 210/2664/18 КЦС ВС встановив, що особа в позовній заяві не спростувала факт ненаправлення та неотримання нею вимоги банку про усунення порушень виконання основного зобов’язання, яка після направлення боржнику надавалася банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Також Суд дійшов висновку про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису банк надав приватному нотаріусу всі необхідні докази про безспірність заборгованості за спірним кредитним договором, а позивачка під час розгляду справи не спростувала ці обставини. Тож суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинений нотаріусом законно.

Стосовно процедури звернення стягнення на заставлене майно суддя висвітлила висновки, наведені в постанові ВП ВС від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц. Зокрема, виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню в разі недотримання вимог щодо процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі такого виконавчого напису, зокрема щодо повідомлення боржника про початок такої процедури, державної реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та невиконання вимог про доведення безспірності заборгованості.

Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса (постанова КЦС ВС від 25 січня 2023 року у справі № 523/1585/17).

Окрім цього, Ольга Ступак зауважила, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Також факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України (постанови ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц і КЦС ВС від 8 вересня 2021 року у справі  № 201/6498/20).

Спікерка зупинилася і на справах про надання дозволу на виконання на території України виконавчого напису нотаріуса, заміну сторони виконавчого провадження.

Детальніше з відповідною практикою Верховного Суду можна ознайомитися в презентації Ольги Ступак за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Vukon_napus_notarius.pdf.

Вебінар організувала ГО «Цивілістична платформа».

Верховний Суд